Консультація
«РОЗВИВАЄМО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕРЛІБРІВ»
Діти і навіть деякі дорослі звикли вважати, що поезія — це винятково римовані твори. І бажано, щоб строфи в них були чотирирядкові. Розширити уявлення дошкільників про ліричні жанри і водночас сприяти розвитку їхніх художньо-мовленнєвих і творчих здібностей допоможуть верлібри. У чому ж цих сила поетичних текстів та як їх застосовувати в освітньому процесі?
Художньо-мовленнєва й мовленнєво -творча діяльність є запорукою формування мовлення особистості, основою становлення особистісної культури, самовизначення дітей дошкільного віку як частини спільноти. Зміст мовленнєвої діяльності має зацікавлювати їх, утримувати їхню увагу, оптимізувати мисленнєву активність.
Саме тому пріоритетне значення надається формуванню й розвитку інтелектуальних та комунікативно-мовленнєвих здібностей дітей. Для цього необхідно використовувати під час занять поетичні твори, зокрема верлібри. Опрацювання верлібрів дає змогу:
розвивати мовлення дітей, збагачувати їхній словниковий запас;
навчати цілісно відтворювати зміст вірша, ідентифікувати почуття та вчинки персонажів із власними, висловлювати особисту позицію;
спонукати дітей сприймати мистецький твір із позиції краси, вирізняти його як естетичний;
формувати екологічну культуру, патріотизм тощо;
виховувати моральні й громадянські якості, пізнавальний інтерес, спостережливість.
Тож, чим відрізняється верлібр від інших поетичних форм?
Що таке «верлібр»?
Верлібрами, або вільними віршами (з франц. vers libre), називають особливі, майже завжди короткі, лаконічні поетичні тексти. Зазвичай вони охоплюють усього три-чотири рядки. Ці вірші переважно неримовані, хоча трапляються й винятки. Позаяк у такому творі важлива не рима, а зміст і ритміка.
Інколи верлібри ще називають віршами-малюнками. Тому цю поезію слід навчитися слухати, сприймати й уявляти. Тоді за короткими неримованими рядками можна побачити цілий світ.
Дуже часто верлібр порівнюють із прозою, яку нібито просто розділили на рядки різної довжини і при цьому розставили смислові акценти. Та це не так. Абзац прозового твору не є закінченим літературним твором як за формою, так і за змістом. Після його прочитання хочеться знайти продовження тексту. У верлібрі все гранично просто і зрозуміло, адже автори добре продумують і зважують кожне слово. Як результат, текст утворює лаконічну й доступну для розуміння картину. Однак вона може «розростатися» до тих меж, на які здатна уява читача-співтворця.
Із чого розпочати?
Щоб комплексно ознайомлювати дошкільників із верлібрами, потрібно розробити систему інтегрованих занять(див. Додаток) за ідеями поетичних творів цього жанру та розподілити зміст роботи з розвитку художньо-мовленнєвих здібностей дітей молодшого та старшого дошкільного віку.
Часто, перш ніж опрацьовувати з дітьми той чи той верлібр, виходьте з ними на прогулянку. Тобто починайте роботу не з вірша, а з образу. Разом із вихованцями спостерігайте за змінами природи й погоди, розмірковуйте, чому падає дощ і куди він подівся, коли закінчився; чому йде сніг і де його сліди, якщо він «іде». Таким чином спонукати дітей обійти дерево й послухати, як шумить вітер у верховітті, притулитися щокою до кори й відчути, що вона шкарубка, та все ж лагідна, як долоня бабусі, тощо. Коли діти налаштувалися на ліричний лад, починайте читати поезію.
Як працювати з верлібром?
Можна ознайомлювати дітей із верлібрами за такою схемою:
Слухаємо
Під час традиційних ранкових зустрічей чи прогулянок на природі діти із задоволенням обмінюються враженнями, новими іграшками, спогадами про незвичайні події, цікавинками, які помічають довкола, тощо. Такі моменти чудово підходять, щоб ознайомлювати їх із верлібрами. Адже саме вранці, на природі діти найбільше виявляють зацікавлення навколишнім світом. Вони активні й сповнені сил, щоб пізнавати щось нове.
Під час однієї з прогулянок пропонуйте дітям послухати верлібр Ліни Шиян «Осінь»:
Сидить павучок на билинці, пускає павутинку.
— Нащо?
— Мух ловити, — сказав Жук.
— Гойдатися, — сказав Тимко.
— Летіти, — сказала Калинка.
Дмухнув вітерець, знялася сріблинка, на ній павучок.
— Пропав, — каже Жук.
— Летить, — каже Тимко.
— Осінь, — сказала Калинка.
Діти мають вловити сумний настрій вірша й замислитися про короткочасну осінню пору «бабиного літа», яка дарує нам всього кілька погожих, ясних днів.
Аби розвинути творче мовлення дітей і ознайомити їх із верлібрами, використовуйте також пошуково-дослідницьку діяльність та працю в природі. Наприклад, організовуйте висаджування цибулі. При цьому розглядаємо з дітьми цибулину, визначаємо її смакові якості та лікувальні властивості. Завдяки такій діяльності дитяча уява створює асоціативні образи, схожі на природні об’єкти довкола нас. Приміром, цибулину діти порівнюють із сонцем, апельсином, динею. Поряд з цим підводьте їх до думки, що сонце, як джерело енергії, сили, тепла і життя, наділяє цими властивостями все живе на землі.
Пов’язавши об’єкт спостереження зі зрозумілими для дітей поняттями «сім’я», «родина» (лусочки цибулі — це члени однієї родини), підводьте їх до сприймання поетичного твору.
Після висаджування цибулі доречно прочитати дітям верлібр із «Сонечкової абетки» Валентини Запорожець:
Цибулька — найменша сонечкова сестричка,
така ж кругленька й золота і така ж пекуча —
аж сльози котяться.
Водночас зі слуханням верлібрів діти споглядають «картини»: відтворюйте дійство поетичного твору за допомогою силуетних зображень, засобами фотомистецтва, анімації, комп’ютерної графіки. Завдяки наочності діти швидше сприймають і розуміють поезію, запам’ятовують її.
Уявляємо
Дієвий спосіб розвивати образне мислення — описувати простими, але влучними словами асоціації, які викликав вірш. Тож після прослуховування верлібра разом із дітьми фантазуйте, обговорюйте зміст поезії, спонукайте їх висловлювати свої враження і судження про те, що відбувається у творі.
Читайте з дітьми верлібр Василя Голобородька «Річка біжить»:
Тато сидить у човні,
Веслами воду горне
— Щоб річка бігла!
Усього з десяти слів цього вірша зрозуміло, що йдеться про літній день, залитий сонячним промінням. Уява малює камінці й маленьких рибок у прозорій вод. А головне — із вірша постає образ тата, такого вправного й сильного, що веслами приводить у рух цю велетенську шумливу річку, що пахне прохолодою.
Дітям також можна запропонувати побувати в «кріслі автора». Так вони зможуть не лише уявити себе автором того чи іншого верлібра та пояснити його мотив, а й спробувати самому скласти поетичний твір.
Малюємо
Наступний етап роботи з верлібром присвятіть художньо-продуктивній діяльності. Запропонуйте дітям намалювати ілюстрацію до вірша, виліпити його персонажів, виготовити знаковий предмет із природних чи покидькових матеріалів тощо. Відтак — «прикрасити» свій виріб мовними перлинками.
Після того, як діти прослухали й обговорили верлібр Ліни Шиян «Осінь», вони створюють павутинку з ниток і вати. Відтак — добирають до неї епітети: біла, ніжна, срібна, легенька, чарівна, замріяна, лагідна тощо.
Насамкінець допоможіть дітям створити власні книжечки-малятка та влаштуйте віршування, до яких залучайте батьків.
Використання верлібрів під час організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей сприятиме розширенню їхнього словникового запасу, формуванню естетичного смаку, збагаченню уяви тощо. Від педагогів така робота потребує прагнення до творчого пошуку та закоханості в поетичне слово.